пошкребти

СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.: поскребти́ (пошкребти́), скребну́ти (шкребну́ти), шкрябну́ти, шкрябону́ти підсил. Одна (собака), добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев'яними ложками об миску (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. пошкребти — пошкребти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пошкребти — -бу, -беш, перех. Док. до шкребти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошкребти — ПОШКРЕБТИ́, ПОСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, кого, що. Док. до шкребти́. Яків Степанович спохмурнів, заклопотано пошкріб потилицю (Ю. Збанацький); Закололи, значить, того кабана ік Новому року.  Словник української мови у 20 томах
4. пошкребти — ПОШКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, перех. Док. до шкребти́. Яків Степанович спохмурнів, заклопотано пошкріб потилицю (Збан., Малин. дзвін, 1958, 73); Закололи, значить, того кабана ік Новому року.  Словник української мови в 11 томах
5. пошкребти — Пошкребти, -бу, -бе́ш гл. = поскребти.  Словник української мови Грінченка