прибивати
ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.: вра́зи́ти (ура́зи́ти), пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́ (опекти́), пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти (полосону́ти) перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв'язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).
ПРИГОЛО́МШУВАТИ (про чиїсь дії, слова, збіг обставин тощо — ставити когось у скрутне становище), ПРИБИВА́ТИ розм., ПРИШИБА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЛЮВАТИ розм., ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., ОГОЛО́МШУВАТИ діал. — Док.: приголо́мшити, приби́ти, пришиби́ти, пришибнути, прив'яли́ти, ошеле́шити, оголо́мшити. Раптовість удару так приголомшила ворога, що колона змішалася (Ю. Бедзик); Несподівана поява Матвія прибила його (Мирослав Ірчан); Не хочеться за діло взятись, наче не її руки, — ...так журба пришибла (Ганна Барвінок); Вона ніби чекала, щоб ошелешити його новою несподіванкою (Ю. Бедзик); Він міркував собі, що коли у Бенедя що злого на думці, то таке пряме питання оголомшить і змішає його (І. Франко).
ПРИБИВА́ТИ (прикріплювати цвяхами до чогось), ПРИЦВЯХО́ВУВАТИ рідше, ПРИШИВА́ТИ спец.; НАБИВА́ТИ (перев. на щось зверху); ПІДБИВА́ТИ, ПІДШИВА́ТИ рідше (також зі споду); ПРИКО́ВУВАТИ (щось металеве до чогось). — Док.: приби́ти, прицвяхува́ти, приши́ти, наби́ти, підби́ти, підши́ти, прикува́ти (прику́ти рідко). Підставив (Мишко) розкладну драбинку й подерся до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко); Овдій прицвяховував штахетини. Городив огорожу (Є. Гуцало); Свекор.. витяг з кишені іржавий гвіздок і з двох ударів обухом пришив дошку куди слід (Л. Первомайський); — Показав (швець), як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Ю. Збанацький); Сидів (швець) на довбаному стільчику і міцними бруслиновими гвіздками підбивав якомусь здоровому дядькові відірвану підметку (М. Стельмах).
ПРИНЕСТИ́ (про вітер, течію), ПРИВІЯТИ, ПРИГНА́ТИ, НАДНЕСТИ́ розм., ПРИБИ́ТИ розм. — Недок.: прино́сити, приганя́ти, приго́нити розм. надно́сити, прибива́ти. Налетів дужий порив вітру,.. приніс звідкілясь клубок густої пилюки (Ю. Збанацький); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Ю. Збанацький); Вітер-чорноморець пригонив хмари, що звисали над землею і дрібними дощами засівали Подніпров'я (С. Чорнобривець); Вітер надніс урваний крик, але зараз же розірвав на тисячу частин, завив зловісно і помчався в безвість (Мирослав Ірчан); Знов зупиниться (потік), стане криничкою, оглянеться, очиститься, кожну трісочку приб'є до належного місця (Г. Хоткевич). — Пор. 2. доно́сити.
Словник синонімів української мови