прибивати

прибива́ти

-аю, -аєш, недок., прибити, -б'ю, -б'єш, док.

1》 перех. і без додатка. Прикріплювати (звичайно цвяхами) до чогось.

|| Розпинати кого-небудь, катуючи, страчуючи.

|| перев. док. Пронизавши кого-небудь кілком, списом і т. ін., притиснути до землі, підлоги, стіни і т. ін.

2》 перех. Ударяючи чим-небудь, притискати, спресовувати щось.

|| Примушувати осісти на землю, приникнути до поверхні землі (про вітер, дощ і т. ін.).

|| безос.

|| у сполуч. зі сл. печать, печатка, розм. Засвідчувати який-небудь документ печаттю.

3》 перех. і неперех. Своєю силою, течією приганяти, приносити до якого-небудь місця (про воду, вітер і т. ін.).

|| безос.

|| перев. док., перен. Змусити прибути кудись, зупинитися, залишитися десь.

|| перев. док., безос., перен., розм. Приєднати кого-небудь до групи, гурту і т. ін. або всіх чи багатьох до когось одного.

|| тільки неперех., розм., рідко. Набігати хвилями, приливати до чого-небудь.

4》 перех., перен., розм. Викликати у кого-небудь пригніченість, приголомшувати когось.

|| Справляючи гнітюче враження на кого-небудь, перешкоджати прояву чогось.

5》 тільки док., перех., розм. Покалічити або вбити кого-небудь, причавивши, вдаривши і т. ін.

|| безос.

6》 перев. док., перех., розм. Пошкодити що-небудь (звичайно про мороз); приморозити.

|| безос.

|| перен. Вкрити сивиною кого-небудь, чиєсь волосся.

Значення в інших словниках

1. прибивати — прибива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прибивати — ПРИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док. 1. кого, що і без дод. Прикріплювати (звичайно цвяхами) до чогось. [Ганна:] Кажуть, що якось Самрось вернувся п'яний додому, роздяг тебе до сорочки, а косу забив кілком у лаву...  Словник української мови у 20 томах
3. прибивати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
4. прибивати — ПРИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док. 1. перех. і без додатка. Прикріплювати (звичайно цвяхами) до чогось. [Ганна:] Кажуть, що якось Самрось вернувся п’яний додому, роздяг тебе до сорочки, а косу забив кілком у лаву...  Словник української мови в 11 томах