привішувати

ВІ́ШАТИ (прикріплюючи до чогось, за щось, надавати чому-небудь висячого положення), ПІДВІ́ШУВАТИ, ПРИВІ́ШУВАТИ, ЧІПЛЯ́ТИ розм. — Док.: пові́сити, підві́сити, приві́сити, почепи́ти, учепи́ти (вчепи́ти), пові́шати (все або багато чогось). І приносять (люди) із школи карту, Тихо вішають на стіні (А. Малишко); В пересувних радіостанціях для боротьби з вібрацією передавачі підвішують на гумових джгутах або ставлять на стальні пружини (з журналу); Він бере за ухо кибель, повен лепу, несе його до шахти, привішує до линви і дзвонить, щоб тягли (І. Франко); Настя повішала на стінах два ряди гарних образів (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. привішувати — приві́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привішувати — -ую, -уєш, недок., привісити, -ішу, -ісиш, док., перех. Закріплювати у висячому положенні; підвішувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привішувати — ПРИВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., що. Закріплювати у висячому положенні; підвішувати. Він [робітник] бере за ухо кибель, повен лепу, несе його до шахти, привішує до линви і дзвонить, щоб тягли (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. привішувати — Приві́шувати, -ві́шую, -ві́шуєш; приві́сити, -ві́шу, -ві́сиш, -ві́сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. привішувати — ПРИВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. Закріплювати у висячому положенні; підвішувати. Він [робітник] бере за ухо кибель, повен лепу, несе його до шахти, привішує до линви і дзвонить, щоб тягли (Фр., IV, 1950, 24).  Словник української мови в 11 томах