привіяти

ПРИНЕСТИ́ (про вітер, течію), ПРИВІЯТИ, ПРИГНА́ТИ, НАДНЕСТИ́ розм., ПРИБИ́ТИ розм. — Недок.: прино́сити, приганя́ти, приго́нити розм. надно́сити, прибива́ти. Налетів дужий порив вітру,.. приніс звідкілясь клубок густої пилюки (Ю. Збанацький); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Ю. Збанацький); Вітер-чорноморець пригонив хмари, що звисали над землею і дрібними дощами засівали Подніпров'я (С. Чорнобривець); Вітер надніс урваний крик, але зараз же розірвав на тисячу частин, завив зловісно і помчався в безвість (Мирослав Ірчан); Знов зупиниться (потік), стане криничкою, оглянеться, очиститься, кожну трісочку приб'є до належного місця (Г. Хоткевич). — Пор. 2. доно́сити.

Значення в інших словниках

1. привіяти — приві́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привіяти — -ію, -ієш, док., перех. Принести що-небудь (про вітер). || Злегка посипати, притрусити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привіяти — ПРИВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що. Принести що-небудь (про вітер). Леготе-вітре з коханого краю! .. привій порошинку з порога Любки моєї! (А. Кримський); // Злегка посипати, притрусити. Загрубілими пальцями вона стискає якусь тверду кульку.  Словник української мови у 20 томах
4. привіяти — ПРИВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. Принести що-небудь (про вітер). Леготе-вітре з коханого краю!.. привій порошинку з порога Любки моєї! (Крим., Вибр., 1965, 285); // Злегка посипати, притрусити. Загрубілими пальцями вона стискає якусь тверду кульку.  Словник української мови в 11 томах