принциповий

ПРИНЦИПО́ВИЙ (який керується певними принципами у своїх думках і діях; який виключає будь-які відхилення), ПРИНЦИПІА́ЛЬНИЙ рідко, НЕПОХИ́ТНИЙ, БЕЗКОМПРОМІ́СНИЙ, НЕПРИМИРЕ́ННИЙ підсил., НЕПРИМИРИ́МИЙ підсил. рідко. Він ніколи ні з ким не сперечався, але був завжди принциповий (І. Ле); Сувора, глибоко принципова і водночас доброзичлива й товариська критика П. Тичини справила велике враження на І. Микитенка (з газети); (Аркадій:) Ви, золотко, не крутіть, — будьте хоч раз принципіальні. Де ваша громадянська мужність? (О. Корнійчук); Він не був непохитний, міцний, як той дуб (О. Довженко); Вільний художник, правдивий і безкомпромісний, він не щадив у розмовах салашистів (О. Гончар); Думки.. про рани рідної землі засмутили зір, відточуючи, ніби лезо шаблі, непримиренну зненависть в душі Максима (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. принциповий — принципо́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. принциповий — г. засадничий; (борець) послідовний, непохитний, безкомпромісний; сов. принципіяльний.  Словник синонімів Караванського
3. принциповий — див. чесний  Словник синонімів Вусика
4. принциповий — -а, -е. 1》 Стос. до основ, суті чого-небудь. || Стос. до загальних основних сторін чого-небудь. 2》 Який керується певними принципами у своїх думках і діях; безкомпромісний. || Непохитний у своєму ставленні до основ, суті чого-небудь. || Який виключає будь-які відхилення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. принциповий — Засадничий  Словник чужослів Павло Штепа
6. принциповий — ПРИНЦИПО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до основ, суті чого-небудь. Виникла суперечка на принциповому ґрунті (С. Васильченко); Сувора, глибоко принципова і водночас доброзичлива й товариська критика П. Тичини справила велике враження на І. Микитенка (з газ.  Словник української мови у 20 томах
7. принциповий — принципо́вий 1. Пов’язаний з основним принципом. 2. Послідовний, той, хто суворо додержується принципів.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. принциповий — Принципо́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. принциповий — ПРИНЦИПО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до основ, суті чого-небудь. Виникла суперечка на принциповому грунті (Вас., І, 1959, 157); Ми не зустрічаємо справді серйозних, принципових статей про дитячу літературу (Донч.  Словник української мови в 11 томах