припас
ЗАПА́С (те, що заготовлене заздалегідь, залишене на випадок необхідності); ПРИПА́С (запас продуктів, провізія); ЗАДІ́Л спец. (запас виробів, заготовок); РЕСУ́РСИ мн. (більш чи менш значні запаси, які можна використати при потребі); РЕЗЕ́РВ перев. мн. (те, що розраховане на використання в разі крайньої необхідності); ПОТЕНЦІА́Л (сукупність ресурсів); ФОНД (запаси, нагромадження держави, підприємства і т. ін.). Це були гамазеї, де переховувався недоторканий запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (О. Донченко); Люди ідуть степами, полиневим шляхом чумацьким, воли ревуть непоєні, і припаси кінчаються (О. Гончар); Місцеві ресурси; Ресурси нафти; Працювати за рахунок внутрішніх резервів; Воєнний потенціал; Золотий фонд держави.
ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.., і тільки цілковито впевнившись, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (В. Самійленко); Крізь одчинені двері доносилось іржання голодних коней, що вступали у двір, і бряжчало оружжя на козаках (М. Коцюбинський).
ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). На стінах (хати) знаряддя скульпторські і мулярські (Леся Українка); Біля куреня сушилось розвішане на кущах різне рибальське начиння (Ю. Збанацький); Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів..! (П. Гулак-Артемовський); Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя!.. Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш); (Чоловік:) Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка); Всякий рятунок оказався дармим при так страшнім вітрі і при недостатку прирядів до гашення (пожежі) (І. Франко); Дає (пан) Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (П. Чубинський).
ХАРЧІ́ (те, що їдять і п'ють; їстівні запаси), ХАРЧ ч. і ж., ПРОДУ́КТИ, ПРОДОВО́ЛЬСТВО, ПРИПА́СИ, ПРОВІ́ЗІЯ, ХЛІБ розм., ХЛІБ-СІ́ЛЬ розм.; ПРОВІА́НТ розм. (також заст. — запас продовольства для армії, експедиції і т. ін.). Олекса, що працював з Бронком у друкарні Філіпчука, кожної суботи їздив до батьків на село по харчі (Ірина Вільде); — Я ж бачу по очах, що вам хочеться їсти. У селі легше з харчем, ніж у місті. Пийте (молоко) (П. Автомонов); Яка харч, така й робота (прислів'я); В безхлібні часи можна було озолотитись на торгівлі продуктами, і Січкар перевершив усіх місцевих гендлярів (М. Стельмах); Тут були скупчені багаті склади продовольства і воєнного майна (М. Шеремет); Тимофій із жінкою сідають їсти; я теж витягаю свої припаси (Г. Хоткевич); Добуто з рюкзаків провізію і все, що належить до неї: пора! Настав час приступити до традиційної мисливської трапези (О. Гончар); — Я людям служу, громаді служу — так, за хліб, за спасибі... (Панас Мирний); (Горпина:) Для кумів я вже не пожалію хліба-солі (І. Нечуй-Левицький); Під'їжджали валки з амуніцією, з провіантом, польові кухні (М. Томчаній). — Пор. 1. ї́жа, стра́ва.
Словник синонімів української мови