припас

припа́с

I -у, ч.

1》 збірн. і тільки мн. припаси, -ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження.

|| Запас продуктів, провізія.

2》 Знаряддя для виконання якоїсь роботи.

|| рідко. Те саме, що зброя.

II -у, ч., діал.

Випас.

Значення в інших словниках

1. припас — припа́с 1 іменник чоловічого роду спорядження припа́с 2 іменник чоловічого роду випас діал.  Орфографічний словник української мови
2. припас — (шкіперський) спорядження причандалля, знаряддя, припаси; (харчів) запас, запаси; (бойовий) риштунок; Р. зброя  Словник синонімів Караванського
3. припас — див. запас; їда  Словник синонімів Вусика
4. припас — Запас, див. провізія, припаси  Словник чужослів Павло Штепа
5. припас — ПРИПА́С¹, у, ч. 1. збірн., перев. мн. припа́си, ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження. Новий боцман відкрив люк, який вів униз у комору, де лежав різний шкіперський припас (М.  Словник української мови у 20 томах
6. припас — ЗАПА́С (те, що заготовлене заздалегідь, залишене на випадок необхідності); ПРИПА́С (запас продуктів, провізія); ЗАДІ́Л спец. (запас виробів, заготовок); РЕСУ́РСИ мн. (більш чи менш значні запаси, які можна використати при потребі); РЕЗЕ́РВ перев. мн.  Словник синонімів української мови
7. припас — ПРИПА́С¹, у, ч. 1. збірн. і тільки мн. припа́си, ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження. Новий боцман відкрив люк, який вів униз у комору, де лежав різний шкіперський припас (Трубл.  Словник української мови в 11 томах
8. припас — Припас, -су м. Запасъ. Підпалюють гамазини з хлібом і припасами. Стор. МПр. 80.  Словник української мови Грінченка