присоромлювати

СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.: присоро́мити, посоро́мити, постиди́ти, постида́ти, пристиди́ти, усоро́мити (всоро́мити) розм. пристрами́ти, устидати (встида́ти). Чудин став нас соромити (Ю. Яновський); Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах (Я. Гримайло); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак); Почав дід совістити старосту (М. Стельмах); Ріже (Василь) прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний); — А ти школяр та й цього не знаєш, — встидала мене бабуся (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. присоромлювати — присоро́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присоромлювати — -юю, -юєш, недок., присоромити, -млю, -миш; мн. присоромлять; док., перех. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присоромлювати — ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. присоро́млять; док., кого. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін. Данько полегшено зітхнув.  Словник української мови у 20 томах
4. присоромлювати — ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. присоро́млять; док., перех. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін. — Старий твій таким хазяїном у колгоспі став..  Словник української мови в 11 томах