присоромлювати

ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. присоро́млять; док., перех. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін.

— Старий твій таким хазяїном у колгоспі став.. Молодих присоромлює, коли що не так (Коцюба, Нові береги, 1959, 381);

Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах? (Грим., Незакінч. роман, 1962, 12);

Данько полегшено зітхнув. Серафима Іванівна не присоромила його, хоча й учився, він найгірше з усіх учнів класу (Мокр., Острів.., 1961, 5).

Значення в інших словниках

1. присоромлювати — присоро́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присоромлювати — -юю, -юєш, недок., присоромити, -млю, -миш; мн. присоромлять; док., перех. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присоромлювати — ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСОРО́МИТИ, млю, миш; мн. присоро́млять; док., кого. Докоряючи комусь за що-небудь, примушувати його відчути сором, зніяковіння, збентеження і т. ін. Данько полегшено зітхнув.  Словник української мови у 20 томах
4. присоромлювати — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови