ПРИ́СУДОК грам., ПРЕДИКА́Т. Складений присудок; Виконувати роль предиката.
Словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
присудок —
при́судок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
присудок —
[присудок] -дка, м. (на) -дку, мн. -дкие, -дк'іў
Орфоепічний словник української мови
присудок —
-дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
присудок —
ПРИ́СУДОК, дка, ч., лінгв. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. “Я пишу”) (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
присудок —
гол. член речення, який виражається дієсловом (особовою формою або формою допоміжного дієслова та інфінітивом осн. дієслова), що означає дію або ознаку, яка приписується підметові.
Універсальний словник-енциклопедія
присудок —
ПРИ́СУДОК, дка, ч., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. «Я пишу») (Сл. лінгв. терм.
Словник української мови в 11 томах