прокляття
ЛА́ЙКА (образливе, принизливе слово), СВА́РКА, ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), ПРОКЛЯ́ТТЯ (з лиховісним побажанням); МАТЮ́К розм. (звич. з образливим ужитком слова "мати"). Саламур — зовсім не лайка, нічого в цьому образливого не бачу (О. Гончар); Не дай же, Боже, справдиться його сварка (Панас Мирний); Страшний лемент знявся у залі, на підлітка посипалися прокльони і лайки за те, що перервав сеанс (Ю. Щербак); На пошту.. вона вдерлася роз'ярена, з повним ротом проклять: — Що вони там думають, іроди? (О. Гончар); — Переймай! — загорланив він, вигрібаючись із води, кленучи дідів, прадідів і прапращурів таким матюком, що аж верби поприщулялися (Григорій Тютюнник). — Пор. гру́бощі.
О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯ підсил., ОСТРАКІ́ЗМ підсил. книжн., РОЗЦІ́НКА заст. То був гнів справедливості, правоти, презирства до дезертира й осуд тих, що мимоволі звільняли його від кари (Ю. Мушкетик); Оксен батькове женихання розцінював хоч і не зовсім доброзичливо, проте і без особливого осудження. Він розумів, що одному старому буде жити важко (Григорій Тютюнник); Брат прислухався до всього уважно, але не виявляв ні схвалення, ні огуди (В. Козаченко); Ох, мужу мій перший, та добрий, Ти ж у мене перший був: Ти ж мене не збив, не злаяв, до гани не дав (П. Чубинський); Батьки ще наші не забули, З прокляттям згадують не раз Полків денікінських розгули На Україні в давній час (М. Нагнибіда); Він не боявся остракізму з боку салонних дам (О. Гончар). — Пор. до́кі́р.
ПРОКЛЯ́ТТЯ (осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням), ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), КЛЯТЬБА́, ЗАКЛЯ́ТТЯ, ЗАКЛИНА́ННЯ, КЛЯТТЯ́ діал.; АНА́ФЕМА (АНА́ХТЕМА) заст. (прокляття з відлученням від церкви). Батьківське прокляття мало таку велику силу, що ніякі молитви, ні пости не змивали його (М. Томчаній); І в ранок той, коли ударять дзвони І вас на суд народний приведуть, Із тисяч уст розітнуться прокльони І вам на голову впадуть (О. Олесь); Аніскільки не хоче вона скаржитися на нього, нема йому від матері ні осуду, ні клятьби (О. Гончар); Мов закляття якесь нависло над родом — на віку не мали талану (К. Гордієнко); Як прокляття комусь, як гірке заклинання, Як далекої згадки протяжне ридання, Звуки — сльози роняє струна (Л. Забашта); Ой згадуй про мене, здіймай кляття з мене, горлице сивенькая (Словник Б. Грінченка); Раптом вона згадала про прокляття, і страх відбився на її обличчі. — Та плював я на його анафему, — заспокоював Мічурін дружину (О. Довженко); Прокляття й анахтеми підпираються позбавленням права на одержання допомоги від благодійних установ (В. Еллан).
Словник синонімів української мови