прокурити
I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А. Шиян); Він жив по-холостяцькому, з роботи повертався пізно, коли протоплював плиту і грів чай, а частіше в нетопленій кімнаті лягав у холодну постіль (С. Чорнобривець); Жінка його уже витопила в печі (І. Франко); Настя, вставши вдосвіта, палила в печі на обід (М. Коцюбинський); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови