прокурити —
прокури́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
прокурити —
див. прокурювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прокурити —
ПРОКУРИ́ТИ див. проку́рювати.
Словник української мови у 20 томах
прокурити —
I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А.
Словник синонімів української мови