протавати

ВІДТАВА́ТИ (ставати незамерзлим), РОЗМЕРЗА́ТИСЯ, РОЗМОРО́ЖУВАТИСЯ, ВІДМЕРЗА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на якусь глибину); ОБТАВА́ТИ (під дією тепла звільнятися з країв від льоду, снігу). — Док.: відта́нути, розме́рзнутися, розме́рзтися, розморо́зитися, відме́рзнути, відме́рзти, прота́нути, обта́нути. За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Під першим громом розмерзається земля! (М. Стельмах); Морожена риба краще розморожується в підсоленій воді; Під чобітьми протане сніг — знов шуміть голубій весні (М. Рудь); Дорога пішла поміж чагарником, придавлена до землі важкими брилами мерзлого снігу, що обтавали по краях (Григорій Тютюнник).

ТА́НУТИ (про сніг, лід тощо — перетворюватися на воду внаслідок дії тепла), РОЗТАВА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на певну глибину). — Док.: розта́нути, розта́ти, прота́нути. Лежить в полях блакитний сніг І непомітно тане (М. Рильський); Тричі крига замерзала, Тричі розтавала (Т. Шевченко); Під чобітьми протане сніг — Знов шуміть голубій весні (М. Рудь).

Значення в інших словниках

1. протавати — протава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протавати — -тає, недок., протанути, -не, док. 1》 Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід). || З'являтися з-під снігу або льоду, що тане. || безос. 2》 Відтавати на певну глибину, звільняючись від мерзлоти (про землю, ґрунт).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протавати — ПРОТАВА́ТИ, тає́, недок., ПРОТА́НУТИ, не, док. 1. Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід). Під чобітьми протане сніг – знов шуміть голубій весні (М. Рудь); Кров'ю змокши, протавав сніг (В.  Словник української мови у 20 томах