протавати

ПРОТАВА́ТИ, тає́, недок., ПРОТА́НУТИ, не, док.

1. Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід).

Під чобітьми протане сніг – знов шуміть голубій весні (М. Рудь);

Кров'ю змокши, протавав сніг (В. Барка);

// З'являтися з-під снігу або льоду, що тане.

Дороги в полі вже протають;

// безос.

То там, то тут протає (Сл. Б. Грінченка).

2. Відтавати на певну глибину, звільняючись від мерзлоти (про землю, ґрунт).

Земля протала на метр.

Значення в інших словниках

1. протавати — протава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протавати — -тає, недок., протанути, -не, док. 1》 Танути на певну глибину, утворюючи заглибини, отвори (про сніг, лід). || З'являтися з-під снігу або льоду, що тане. || безос. 2》 Відтавати на певну глибину, звільняючись від мерзлоти (про землю, ґрунт).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протавати — ВІДТАВА́ТИ (ставати незамерзлим), РОЗМЕРЗА́ТИСЯ, РОЗМОРО́ЖУВАТИСЯ, ВІДМЕРЗА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на якусь глибину); ОБТАВА́ТИ (під дією тепла звільнятися з країв від льоду, снігу). — Док.  Словник синонімів української мови