Словник синонімів української мови

проформа

ВИ́ДИ́МІСТЬ (те, що показується, подається або сприймається як наявне, але якого насправді немає), ПРОФО́РМА, ФО́РМА, ВИ́ВІСКА, ШИ́РМА (зовнішній, показний бік чого-небудь, те, що приховує, прикриває правду, істину), ФІ́КЦІЯ (вигадане положення, що видається з певною метою за дійсне). — Німці, створивши видимість наступу на стиках, рвонули танками через наш голий лівий фланг на Саки і Євпаторію (В. Кучер); Хоча б для проформи, треба було нагримати на Гаркушу (О. Гончар); — З такою владою, яку ми маємо в особі Гната, люди не погоджуються. Сесії проводить для форми, грубіянить, ображає людей, одним словом, хазяйнує, як хоче (Григорій Тютюнник); Люда почала його навіть побоюватись. Хтозна, що за людина слюсар з депо. Це ще не все. Це може бути тільки вивіска. А нутро його хіба взнаєш скоро? (О. Донченко); Чекай, чекай, старий йолопе, та то щось на те заноситься, що вся ота затія з легальною газетою була лише ширмою для інших їхніх цілей (Ірина Вільде); Створювати фікцію.

ФОРМА́ЛЬНІСТЬ (виконання якого-небудь неістотного правила), ФО́РМА, ПРОФО́РМА. — Хай кожен з вас усвідомить значення хвилини в нашій роботі й навчанні і зрозуміє, що швидкість виконання команди — це не проста формальність (І. Багмут); Од того часу Онися Степанівна тільки для форми інколи просила в батюшки дозволу брати наймитів для своєї роботи (І. Нечуй-Левицький); — Усю проформу додержано! (О. Донченко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. проформа — профо́рма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. проформа — -и, ж. Зовнішня формальність, видимість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проформа — ПРОФО́РМА, и, ж. Зовнішня формальність, видимість. ○ (1) Для профо́рми – те саме, що Для ви́димості (див. ви́димість). Хоча б для проформи, треба було нагримати на Гаркушу (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. проформа — профо́рма (лат. pro forma) виконання чого-небудь лише заради форми.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. проформа — Профо́рма, -ми; -фо́рми, -фо́рм  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)