проїжджати

ПРОЇ́ХАТИ (де-небудь, повз когось, щось — про людей або засоби пересування), ПРОКОТИ́ТИСЯ розм., ПРОКОТИ́ТИ розм., ПРОКАТА́ТИ розм. рідше; ПРОТРЯСТИ́СЯ розм., ПРОТРУСИ́ТИСЯ розм. (нерівною дорогою або в тряському екіпажі). — Недок.: проїжджа́ти, проїзди́ти, проко́чуватися, проко́чувати, прока́тувати. Проїхавши мимо міського парку, Дорош завернув у вузеньку тінисту вулицю (Григорій Тютюнник); Пан частенько оглядав свої добра і проїздив пущею (Марко Вовчок); Прокотився запізнілий тролейбус з погаслими вікнами (В. Коротич); Австріяки прокотили крізь село з краю в край (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. проїжджати — проїжджа́ти 1 дієслово недоконаного виду їхати проїжджа́ти 2 дієслово недоконаного виду виїжджати коня; їздити якийсь час; витратити кошти в дорозі рідко  Орфографічний словник української мови
2. проїжджати — I -аю, -аєш і проїздити, -їжджу, -їздиш, недок., проїхати, -їду, -їдеш, док. 1》 перех. і неперех., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування. || Пересуватися, їхати де-небудь (про засоби пересування). || чим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проїжджати — ПРОЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПРОЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПРОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. 1. що і без прям. дод., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування. Сонце геть повернуло на захід, як ви рушили з місця.  Словник української мови у 20 томах
4. проїжджати — Проїжджа́ти, -жджа́ю, -жджа́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проїжджати — ПРОЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПРОЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПРОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. 1. перех. і неперех., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування. Сонце геть повернуло на захід, як ви рушили з місця.  Словник української мови в 11 томах