проїжджати —
проїжджа́ти 1 дієслово недоконаного виду їхати проїжджа́ти 2 дієслово недоконаного виду виїжджати коня; їздити якийсь час; витратити кошти в дорозі рідко
Орфографічний словник української мови
проїжджати —
I -аю, -аєш і проїздити, -їжджу, -їздиш, недок., проїхати, -їду, -їдеш, док. 1》 перех. і неперех., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування. || Пересуватися, їхати де-небудь (про засоби пересування). || чим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проїжджати —
ПРОЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПРОЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПРОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. 1. що і без прям. дод., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування. Сонце геть повернуло на захід, як ви рушили з місця.
Словник української мови у 20 томах
проїжджати —
ПРОЇ́ХАТИ (де-небудь, повз когось, щось — про людей або засоби пересування), ПРОКОТИ́ТИСЯ розм., ПРОКОТИ́ТИ розм., ПРОКАТА́ТИ розм. рідше; ПРОТРЯСТИ́СЯ розм., ПРОТРУСИ́ТИСЯ розм. (нерівною дорогою або в тряському екіпажі). — Недок.
Словник синонімів української мови
проїжджати —
ПРОЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ПРОЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПРОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док. 1. перех. і неперех., де, по чому, чим, через що. Їхати, рухатися де-небудь за допомогою засобів пересування. Сонце геть повернуло на захід, як ви рушили з місця.
Словник української мови в 11 томах