пук

ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О. Донченко); Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Поклала в жар жмут сухого кураю, роздмухала його (З. Тулуб); На вверчених ясеневих чопах як літо, так і зиму висять туго зв'язані шворками жмутки різного зілля (І. Чендей); Скільки горсток жита на розложених перевеслах лежать, як подолані і ще не пов'язані бранці (Леся Українка); Старий викресав вогню, запалив губку, від губки віхоть сухої соломи (О. Маковей). — Пор. в'язка.

Значення в інших словниках

1. пук — пук іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пук — ЖМУТ, в'язка; (сіна) віхоть; (світла) промінь; ПУЧОК.  Словник синонімів Караванського
3. пук — див. жмут  Словник синонімів Вусика
4. пук — -а, ч. Те саме, що пучок 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пук — Пака, див. пучок  Словник чужослів Павло Штепа
6. пук — ПУК, а, ч. Те саме, що пучо́к 1, 2. Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Пук сонячних стріл випорснув з-за крайнеба (Ю. Яновський); Вранці, щойно Горошко прокинувся, в вічі йому вдарили відскалки сонця, що густим пуком били з води (М.  Словник української мови у 20 томах
7. пук — Постріл  Словник застарілих та маловживаних слів
8. пук — Пук, -ка м. 1) Пукъ. Пов'яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Камен. у. 2) раст. Selinum carvifolia. Шух. І. 22.  Словник української мови Грінченка