Значення в інших словниках
-
пук —
пук іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
пук —
ЖМУТ, в'язка; (сіна) віхоть; (світла) промінь; ПУЧОК.
Словник синонімів Караванського
-
пук —
див. жмут
Словник синонімів Вусика
-
пук —
-а, ч. Те саме, що пучок 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пук —
ПУК, а, ч. Те саме, що пучо́к 1, 2. Пук різок лежав серед хати (Панас Мирний); Пук сонячних стріл випорснув з-за крайнеба (Ю. Яновський); Вранці, щойно Горошко прокинувся, в вічі йому вдарили відскалки сонця, що густим пуком били з води (М.
Словник української мови у 20 томах
-
пук —
Постріл
Словник застарілих та маловживаних слів
-
пук —
ПУЧО́К (невелика в'язка однорідних предметів), ПУК рідше; ЖМУТ, ЖМУ́ТО́К, ЖМУ́ТИК (волосся, трави, соломи і т. ін.); ГО́РСТКА (перев. стебел); ВІ́ХОТЬ (перев. соломи, сіна). На рулі новенького велосипеда стримів пучок пшеничних колосків (О.
Словник синонімів української мови
-
пук —
Пук, -ка м. 1) Пукъ. Пов'яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Камен. у. 2) раст. Selinum carvifolia. Шух. І. 22.
Словник української мови Грінченка