пупорізка

ПОВИТУ́ХА розм. (жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах), СПОВИТУ́ХА розм., ПУПОРІ́ЗКА розм., БА́БА розм., БА́БКА розм. Повитуха покликала куму в кімнату й подала їй на руки дитину (І. Нечуй-Левицький); Сі́м'я трохи на коржі баба-сповитуха дала онукам (Ганна Барвінок); Хлопчисько вперше оченята розплющив біля свіжо вивершеної копиці сіна. Пупорізка привселюдно розповідала: — Таке маленьке і таке гарненьке (О. Ковінька); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому загадала (С. Васильченко); Пані зісталася дома вагітна та заходилася родити. Ну, то привезли до неї пупиркубабку там уже біля неї ходити (збірник "Легенди та перекази").

Значення в інших словниках

1. пупорізка — пупорі́зка іменник жіночого роду, істота повитуха розм.  Орфографічний словник української мови
2. пупорізка — див. повитуха  Словник синонімів Вусика
3. пупорізка — -и, ж., розм. Те саме, що повитуха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пупорізка — ПУПОРІ́ЗКА, и, ж., розм. Те саме, що повиту́ха. Пішла [Мотря] до сусіди, старої баби-пупорізки, що жила недалеко від їх дворища (Панас Мирний); [Іван Тарасович:] От якби в тебе було яке-небудь ремество: чи вчителька, чи акушерка...  Словник української мови у 20 томах
5. пупорізка — Пупорізка, -ки ж. Повивальная бабка. Ішла раз пупорізка кудись на родини. Драг. 49.  Словник української мови Грінченка