пустка
БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.). Відійшовши від шахти, Андрій не зразу попрямував додому, а ліг на безлюдді в м'яку траву (О. Гуреїв); Вона пробродила кілька годин. То тікала на відлюддя, то змішувалася з метушливими львів'янами (Є. Куртяк); Був уже кінець робочого дня. Редакція одразу перетворилася в пустку (П. Колесник); — Мешканці кинулися в газосховище, в підвали, в льохи. Але було вже пізно. За годину місто стало пустелею (О. Донченко); Хай наш Мінськ тепер пустиня гола, — Завтра знов розквітне він, як сад! (М. Рильський).
ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Козаченко); — На сто верст від Сталінграда — одне пустище, — бідкається Єгор (І. Цюпа); За ставком на цьому ж пустирищі будують нове приміщення ферми (О. Гончар); Завод розширювався, нові цехи виростали там, де недавно була пустиня і вітер сумно завивав у сухих бур'янах (О. Донченко).
ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Гончар); Могла б (земля) ще сотні літ лежати пусткою, а так — засяє скоро вогнями, забуяє трудом (М. М. Тарновський); Пустизни й пустовщини були їхньою тимчасовою домівкою (П. Загребельний); Скот поквапно перебирає бур'янці, на піщаних буграх пустопаш цвіркочуть коники (К. Гордієнко).
Словник синонімів української мови