1. Словник синонімів української мови

пустка

БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.). Відійшовши від шахти, Андрій не зразу попрямував додому, а ліг на безлюдді в м'яку траву (О. Гуреїв); Вона пробродила кілька годин. То тікала на відлюддя, то змішувалася з метушливими львів'янами (Є. Куртяк); Був уже кінець робочого дня. Редакція одразу перетворилася в пустку (П. Колесник); — Мешканці кинулися в газосховище, в підвали, в льохи. Але було вже пізно. За годину місто стало пустелею (О. Донченко); Хай наш Мінськ тепер пустиня гола, — Завтра знов розквітне він, як сад! (М. Рильський).

ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Козаченко); — На сто верст від Сталінграда — одне пустище, — бідкається Єгор (І. Цюпа); За ставком на цьому ж пустирищі будують нове приміщення ферми (О. Гончар); Завод розширювався, нові цехи виростали там, де недавно була пустиня і вітер сумно завивав у сухих бур'янах (О. Донченко).

ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Гончар); Могла б (земля) ще сотні літ лежати пусткою, а так — засяє скоро вогнями, забуяє трудом (М. М. Тарновський); Пустизни й пустовщини були їхньою тимчасовою домівкою (П. Загребельний); Скот поквапно перебирає бур'янці, на піщаних буграх пустопаш цвіркочуть коники (К. Гордієнко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустка — (незаселене місце) пустище, пустир. Словник синонімів Полюги
  2. пустка — пу́стка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. пустка — Пусте <�спустіле> житло; (необжита земчя) пустир, пустище, пустирище, пустиння, пустовщина; (в хаті) запустіння; (в серці) ПОРОЖНЕЧА. Словник синонімів Караванського
  4. пустка — [пустка] -ткие, д. і м. пус'ц'і, р. мн. -сток Орфоепічний словник української мови
  5. пустка — -и, ж. 1》 Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. 2》 Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище. 3》 Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість. || Стан запустіння, занепаду. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пустка — Порожня, порожнеча, див. пустота, пустий, пустир, спустошення Словник чужослів Павло Штепа
  7. пустка — ПУ́СТКА, и, ж. 1. Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка на край села Набік похилилась (Т. Шевченко); Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена (І. Словник української мови у 20 томах
  8. пустка — Пу́стка, пу́стки, -стці; пу́стки, пу́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пустка — Пустка, -ки ж. 1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. н. п. 2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у. Словник української мови Грінченка