пустище
ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Козаченко); — На сто верст від Сталінграда — одне пустище, — бідкається Єгор (І. Цюпа); За ставком на цьому ж пустирищі будують нове приміщення ферми (О. Гончар); Завод розширювався, нові цехи виростали там, де недавно була пустиня і вітер сумно завивав у сухих бур'янах (О. Донченко).
ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Гончар); Могла б (земля) ще сотні літ лежати пусткою, а так — засяє скоро вогнями, забуяє трудом (М. М. Тарновський); Пустизни й пустовщини були їхньою тимчасовою домівкою (П. Загребельний); Скот поквапно перебирає бур'янці, на піщаних буграх пустопаш цвіркочуть коники (К. Гордієнко).
Значення в інших словниках
- пустище — пу́стище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- пустище — -а, с. Незаселена, необроблена ділянка землі, що заросла травою, кущами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустище — ПУ́СТИЩЕ, а, с. Незаселена, пооброблена ділянка землі, що заросла травою, кущами. Хлопець зібрався і йде великими пустищами (А. Калин); Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища-піски... (О. Словник української мови у 20 томах