пустище
ПУ́СТИЩЕ, а, с.
Незаселена, пооброблена ділянка землі, що заросла травою, кущами.
Хлопець зібрався і йде великими пустищами (А. Калин);
Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища-піски... (О. Гончар);
Тоді я почав пригадувати. чи нічого більше не зникло, і раптом згадав, що зовсім недавно пропав здичавілий пес, який поселився на пустощі (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустище — пу́стище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- пустище — -а, с. Незаселена, необроблена ділянка землі, що заросла травою, кущами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустище — ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В. Словник синонімів української мови