пустка
ПУ́СТКА, и, ж.
1. Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями.
Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка на край села Набік похилилась (Т. Шевченко);
Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена (І. Карпенко-Карий);
– Збудуємо з цієї хати-пустки клуб, а потім розкладемо тут наші експонати, гербарії, колекції (Ю. Мокрієв);
* Образно. Хату – чорною марою, Серце – пусткою страшною, Трупом – брата із сестрою Залишили вороги (М. Рильський);
* У порівн. [Гапка:] Та невже ж Домаха і справді нас покинула? Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці! (М. Кропивницький).
2. Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище.
Ні квітів, ні дерев, ні огорожі... І серед пустки, наче на сторожі, Стоїть гробниця (Леся Українка);
Три роки тому, коли молодий лікар Постоловський приїхав сюди працювати, цей двір являв собою сумну, зарослу бур'янами пустку (Б. Антоненко-Давидович);
Віднесли ми Владека на пустку, де вже чимало було нашого брата-емігранта закопано, і виріс між тих горбків ще один у голому полі (І. Муратов);
* У порівн. Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – ..Що б тут було без нас? Краса якая? – Бур'ян та осока; Була б долинонька, неначе пустка тая, А подивись, тепер вона яка! (Л. Глібов).
3. Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість.
Пустка така, що вітер по хаті гонить (прислів'я);
Оглянувся [Калинович] довкола і, завваживши цілковиту пустку в кімнаті, перелякався ще дужче (І. Франко);
За дверима лежала чорним-чорна ніч, там нічого не було видно – порожнеча, пустка (С. Скляренко);
* Образно. Тут пустка, навкруги пустка. Є люди, але ані однісінької живої душі (Л. Мартович);
// Стан запустіння, занепаду.
Хоч не зруйнована – руїна ся будова, З усіх кутків тут пустка вигляда (Леся Українка);
Я завернув в наш дім... Яка у ньому пустка панувала! (Л. Первомайський);
// перен. Стан душевної спустошеності; почуття самотності.
Нудьга гнітить... Недуже серце скніє – Німа, холодна пустка у душі... (М. Вороний);
Віне бадьорив себе всякими словами, навертав розум на найповажніші свої завдання, але не міг заглушити щеміння душі й заповнити пустки, що створилася там, коли іспит зійшов з денного порядку (В. Підмогильний);
Якась холодна пустка в серці. Наче гадина зла обвилась навколо нього (А. Шиян);
Дівчина не цікавилася нічим. Сіла мовчки на подушки, дивилася перед собою, прислухалася до пустки, яка розчахнула її душу навпіл і посіяла в ній безнадію (О. Бердник).
Значення в інших словниках
- пустка — (незаселене місце) пустище, пустир. Словник синонімів Полюги
- пустка — пу́стка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пустка — Пусте <�спустіле> житло; (необжита земчя) пустир, пустище, пустирище, пустиння, пустовщина; (в хаті) запустіння; (в серці) ПОРОЖНЕЧА. Словник синонімів Караванського
- пустка — [пустка] -ткие, д. і м. пус'ц'і, р. мн. -сток Орфоепічний словник української мови
- пустка — -и, ж. 1》 Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. 2》 Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище. 3》 Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість. || Стан запустіння, занепаду. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустка — Порожня, порожнеча, див. пустота, пустий, пустир, спустошення Словник чужослів Павло Штепа
- пустка — БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.). Словник синонімів української мови
- пустка — Пу́стка, пу́стки, -стці; пу́стки, пу́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пустка — Пустка, -ки ж. 1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. н. п. 2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у. Словник української мови Грінченка