пустка

Порожня, порожнеча, див. пустота, пустий, пустир, спустошення

Значення в інших словниках

1. пустка — (незаселене місце) пустище, пустир.  Словник синонімів Полюги
2. пустка — пу́стка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. пустка — Пусте <�спустіле> житло; (необжита земчя) пустир, пустище, пустирище, пустиння, пустовщина; (в хаті) запустіння; (в серці) ПОРОЖНЕЧА.  Словник синонімів Караванського
4. пустка — [пустка] -ткие, д. і м. пус'ц'і, р. мн. -сток  Орфоепічний словник української мови
5. пустка — -и, ж. 1》 Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. 2》 Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище. 3》 Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість. || Стан запустіння, занепаду. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пустка — ПУ́СТКА, и, ж. 1. Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка на край села Набік похилилась (Т. Шевченко); Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена (І.  Словник української мови у 20 томах
7. пустка — БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.).  Словник синонімів української мови
8. пустка — Пу́стка, пу́стки, -стці; пу́стки, пу́сток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пустка — Пустка, -ки ж. 1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. н. п. 2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у.  Словник української мови Грінченка