пустошити

СПУСТО́ШУВАТИ (руйнувати, ламати, знищувати, викликаючи запустіння), ПЛЮНДРУВА́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, ПУСТО́ШИТИ рідше. — Док.: спусто́шити, сплюндрува́ти, розори́ти. Орди Батия спустошили Русь; Скільки плюндрували (вороги) цей край, скільки мордували людей (О. Гончар); Дев'ятнадцятирічний юнак попрощався з батьківською хатою і пішов мститись ворогові, що сплюндрував рідний край (С. Добровольський). — Пор. 1. руйнува́ти.

Значення в інших словниках

1. пустошити — пусто́шити дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. пустошити — див. СПУСТОШУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. пустошити — див. нищити  Словник синонімів Вусика
4. пустошити — -шу, -шиш, недок., перех., рідко. Те саме, що спустошувати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пустошити — див. розоряти, громити  Словник чужослів Павло Штепа
6. пустошити — ПУСТО́ШИТИ, шу, шиш, недок., кого, що, рідко. Те саме, що спусто́шувати 1, 2. Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Леся Українка);...  Словник української мови у 20 томах
7. пустошити — Пусто́шити, -шу, -шиш гл. Опустошать. Щоб гаїв, садів не пустошили.  Словник української мови Грінченка