пустотілий

ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі. Виявилось, що пил розподілений не у вигляді одноманітної хмари, а як порожниста куля (з журналу); Беру я пізньої осені два-три великі кавуни, переспілі, трохи порожні всередині (Т. Масенко); Верба товста, та всередині пуста (прислів'я); У східних країнах писали пустотілою тростинкою з розщепленим кінчиком (з журналу); Дума — це колос, а слово — це віковічне зерно. Страшно, коли випадково вродиться плюсклим воно (В. Швець).

Значення в інших словниках

1. пустотілий — пустоті́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пустотілий — -а, -е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. Пустотілий гвинт. Пустотіле стебло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пустотілий — ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (В.  Словник української мови у 20 томах