пустотілий

пустоті́лий

-а, -е.

Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. Пустотілий гвинт. Пустотіле стебло.

Значення в інших словниках

1. пустотілий — пустоті́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пустотілий — ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (В.  Словник української мови у 20 томах
3. пустотілий — ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі.  Словник синонімів української мови