пустотілий
пустоті́лий
-а, -е.
Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. Пустотілий гвинт. Пустотіле стебло.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустотілий — пустоті́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- пустотілий — ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (В. Словник української мови у 20 томах
- пустотілий — ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі. Словник синонімів української мови