пустотілий
ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е.
Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий.
На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (В. Минко);
Зовсім вже примітивно робили медалі і нагрудні (нарукавні) знаки. Основа цих нагород у більшості була пустотілою, штампувалися вони з металевого листа (із журн.);
Пустотілий гвинт;
Пустотіле стебло.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустотілий — пустоті́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- пустотілий — -а, -е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. Пустотілий гвинт. Пустотіле стебло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустотілий — ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі. Словник синонімів української мови