пустотілий
ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі. Виявилось, що пил розподілений не у вигляді одноманітної хмари, а як порожниста куля (з журналу); Беру я пізньої осені два-три великі кавуни, переспілі, трохи порожні всередині (Т. Масенко); Верба товста, та всередині пуста (прислів'я); У східних країнах писали пустотілою тростинкою з розщепленим кінчиком (з журналу); Дума — це колос, а слово — це віковічне зерно. Страшно, коли випадково вродиться плюсклим воно (В. Швець).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустотілий — пустоті́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- пустотілий — -а, -е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. Пустотілий гвинт. Пустотіле стебло. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустотілий — ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (В. Словник української мови у 20 томах