1. Словник синонімів української мови

пустотливий

ПУСТОТЛИ́ВИЙ (який любить пустувати, гратися), ГРАЙЛИ́ВИЙ, ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм. З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Шовкопляс); Обабіч шляху молоді осокорики, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (І. Цюпа); Мов птичка з гнізда, налякана рукою збиточного хлопчини, пурхнула Калина у сад (Юліан Опільський); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на ґирлиґу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустотливий — пустотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пустотливий — Грайливий, жартівливий, легковажний, с. шалапутний, збитошний. Словник синонімів Караванського
  3. пустотливий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  4. пустотливий — -а, -е. 1》 Який любить пустувати, схильний до пустощів; грайливий. || Який свідчить про бажання пустувати, виражає схильність до пустощів. || Пов'язаний із пустощами. 2》 Легковажно-жартівливий, невимушений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пустотливий — ПУСТОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить пустувати, схильний до пустощів; грайливий. Дим клубками повивсь .. А вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пустотливий — Пустотли́вий і пустовли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пустотливий — Пусто́тливий, -а, -е = пустовливий. Словник української мови Грінченка