пустотливий
ПУСТОТЛИ́ВИЙ (який любить пустувати, гратися), ГРАЙЛИ́ВИЙ, ЗБИТО́ЧНИЙ (ЗБИТО́ШНИЙ) розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм. З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Шовкопляс); Обабіч шляху молоді осокорики, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (І. Цюпа); Мов птичка з гнізда, налякана рукою збиточного хлопчини, пурхнула Калина у сад (Юліан Опільський); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на ґирлиґу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (О. Гончар).
Словник синонімів української мови