путчист

ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п'ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); — Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, — сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П. Колесник); Погнали десь по тюрмах не сотню і не дві бунтарів (І. Микитенко). — Пор. повста́нець.

Значення в інших словниках

1. путчист — путчи́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. путчист — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
3. путчист — -а, ч. Учасник, прихильник путчу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. путчист — ПУТЧИ́СТ, а, ч. Учасник, прихильник путчу.  Словник української мови у 20 томах