пушити

ЗБИВА́ТИ (легкими ударами розворушувати, робити що-небудь м'яким, пишним), СПУ́ШУВАТИ, РОЗПУ́ШУВАТИ, ПУШИ́ТИ, ПІДПУ́ШУВАТИ (трохи). — Док.: зби́ти, спуши́ти, розпуши́ти, підпуши́ти. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (К. Гордієнко); Подобрілий, задоволений тато спушує сіно, щоб малому було м'яко, неквапом сідає на своє місце (Ю. Хорунжий); Переодягнувшись, Іван причесався гребінцем і взявся розпушувати над лобом кучерявого чуба (Л. Юхвід); Він вибрав собі бажану постіль і почав пушити (О. Досвітній); Підпушувати зачіску.

Значення в інших словниках

1. пушити — пуши́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пушити — пушу, пушиш, недок., перех. 1》 Робити пухнастим, пухким. || Вкривати що-небудь (про сніг, іній). 2》 Легкими ударами розворушувати що-небудь, робити м'яким, пухким, пишним; збивати. || Розпушувати (ґрунт). 3》 заст., розм. Робити пухким, повним (людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пушити — ПУШИ́ТИ, пушу́, пу́шиш, недок., кого, що. 1. Робити пухнастим, пухким; // Вкривати що-небудь (про сніг, іній). Вкриває [сніг] діл, дерева пушить, дахи будівель устеля (І. Гончаренко).  Словник української мови у 20 томах
4. пушити — Пуши́ти, -шу́, -ши́ш гл. 1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню. 2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме. Ном. № 1117.  Словник української мови Грінченка