підгонити
КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ (ПІДХЛЬО́СКУВАТИ) розм., НАГЛИ́ТИ діал. (змушувати швидше щось робити). — Док.: поква́пити, підігна́ти, пригна́ти, підстьобну́ти (підстібну́ти), підхльо́снути. Професор квапить асистентів, люто сварить операційну сестру, тримає на напнутих невидимих віжках весь персонал операційної (Ю. Мушкетик); — Чого ж замовк? — покваплював єпископ (О. Ільченко); Хіба, читателі, пождіте, Вгамуйтесь трохи, не галіте! (І. Котляревський); Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б (А. Головко); — Поспішайся, поспішайся, Прісько! — підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Галочка.. порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли (Г. Квітка-Основ'яненко); Він їхав до Хуста, а ззаду його підстьобували пожежа в Коропці, підпал у Вишньому Сарді (С. Скляренко); — Швидше там! — наглив Підпара (М. Коцюбинський).
ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. рідше, ПІДШТО́ВХУВАТИ розм., НАДДАВА́ТИ розм., ПРИСПІША́ТИ (ПРИСПІ́ШУВАТИ) діал.; НАБЛИЖА́ТИ (НАБЛИ́ЖУВАТИ), ПРОШТО́ВХУВАТИ розм. (прискорювати настання або кінець чогось). — Док.: приско́рити, пришви́дшити, форсува́ти, підігна́ти, підхльо́снути, підштовхну́ти, надда́ти, приспіши́ти, набли́зити, проштовхну́ти. Максим все ускладнював і ускладнював акробатичні вправи, прискорюючи темп виконання їх (Д. Ткач); Йому не хотілося сутичкою з батьком ганьбити себе, і він, круто повернувшись, пришвидшив крок (В. Речмедін); Час грав проти нас, і ми мали — це давало нам чи не єдиний мислимий ще шанс — за всяку ціну форсувати події (Н. Тихий); І полями розгарячено линув "ЗІС" тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (І. Гончаренко); Так він і скаже Маріоарі, добре, що згадав, сказано, хміль підгонить думку... (М. Чабанівський); Вони підштовхували розмову, в'язали її прикро, слово до слова, як обірвані в негоду дроти (Ю. Мушкетик); Наддавати ходи; Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (О. Досвітній); Начко тягнув п'яного Ернеста щосили з собою і приспішував кроку, кленучи його в душі (І. Франко); Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський); В земних пластах шахтар, учений в кабінеті, наближуйте прихід прекрасної пори (В. Сосюра); Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко).
ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГОНИТИ) (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ) розм., НУ́КАТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ розм., ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ) діал. — Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); — Поспішайся, поспішайся, Прісько! — підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє — жене коней; не везуть вони — мчать (Панас Мирний); Приспішала (пані) його, щоб швидше поїхав (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. гна́ти.
Словник синонімів української мови