підгонити

Підгонити, -ню, -ниш

сов. в. підігнати, -жену, -не́ш, гл.

1) Подгонять, подогнать. Підігнав воли до воріт, аж вони стали, не хочуть іти. Харьк. у.

2) Подгонять, подогнать, торопить, поторопить. А ну піджени вороного, а то йде як неживий. Зміев. у. Та ну бо неси швидче! — Чого ти мене підгониш? Харьк.

3) Подбивать, подбить. Підгонити клинєм. Шух. І. 177.

Значення в інших словниках

1. підгонити — підго́нити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підгонити — див. підганяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підгонити — ПІДГО́НИТИ див. підганя́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. підгонити — КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
5. підгонити — ПІДГО́НИТИ див. підганя́ти.  Словник української мови в 11 томах