підгірок

СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. (схил гори, височина); ПІДГІ́Р'Я, ПІДГІ́РОК (нижній схил гори). Праворуч на схилі гори стояв віковий ліс (І. Муратов); Це вже не було міжгір'я, а неглибока долина з положистими схилами (З. Тулуб); Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами і картечами укосах легко здирались нагору (М. Старицький); Дах робиться з двох ухилів (з підручника); Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (І. Нечуй-Левицький); На горі стоять будівлі, ..А до них поміж дубами В'ються збочами стежки (І. Вирган); Він пильнував Ділу, .. того великого лісу, що криє північні спохови Карпат (І. Франко); До Дніпра узгір'ями крутими йде три дівчини (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. підгірок — підгі́рок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підгірок — -рка, ч. Те саме, що підгір'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підгірок — ПІДГІ́РОК, рка, ч. Те саме, що підгі́р'я. Лука махнув рукою ліворуч, на підгірок, який тягнувся за рядами тополь (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. підгірок — ПІДГІ́РОК, рка, ч. Те саме, що підгі́р’я.  Словник української мови в 11 томах
5. підгірок — Підгірок, -рка м. Склонъ горы. Ой на горі, на підгірку сидів голуб з голубкою. Мет. 25.  Словник української мови Грінченка