піскар

I. ПІЧКУ́Р (дрібна річкова риба), ПІСКА́Р, КО́БЛИК (КО́ВБЛИК) діал. Хлопці бродили по коліна, видивляючись між камінцями пічкурів (Ю. Збанацький); Вислизнув, як піскар з матні (приказка); Вдивляється (Мирон) у плюскітливу воду.., в ковбликів, що час від часу вилазять зі своїх печер або випливають із глибшого плеса (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. піскар — піска́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. піскар — -я, ч. Дрібна річкова риба родини коропових; пічкур.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піскар — ПІСКА́Р, я́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Коли піймали кілька піскарів, карасів і навіть дві щучки, Вадим крикнув: – Ану, Танюшо, забирай рибу! (О. Бойченко).  Словник української мови у 20 томах
4. піскар — ПІСКА́Р, я́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Коли піймали кілька піскарів, карасів і навіть дві щучки, Вадим крикнув: — Ану, Танюшо, забирай рибу! (Бойч., Молодість, 1949, 207).  Словник української мови в 11 томах