рай
РАЙ (у багатьох релігіях — місце, де блаженствують праведники після смерті), ЕДЕ́М книжн. Пани ж неситії, пузаті, На рай твій, Господи, плюють І нам дивитись не дають (Т. Шевченко); (Неофіт-раб:) За жадного не хочу помирати: ні за царя в незнаному едемі, ні за тиранів на горі Олімпі (Леся Українка).
ЩА́СТЯ (стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь), БЛАГОДА́ТЬ, БЛАЖЕ́НСТВО підсил., РО́ЗКІШ, РАЙ, РАЮВА́ННЯ, СО́ЛОДОЩІ, ГАРА́ЗД діал., ПАЙДА діал. Капітан.. був якийсь розслаблений зовні, а зсередини так і світився від щастя (П. Загребельний); Глянув він на жінку, а в жінки на лиці і в очах благодать (І. Нечуй-Левицький); Чутлива душа його сповнилася блаженства невимовного (О. Полторацький); Якась невимовна розкіш наповнила моє серце (І. Франко); Дівчина, як квіточка, — з нею рай, а чужої молодиці не займай! (прислів'я); (Михайло:) Коли б ти знала, .. яка обіймає мене радість, яке огортає мене щастя!.. Такого раювання й на тім світі немає, вір мені (М. Старицький); По роках проби і блукань Прибився знов у рідну Березань, Щоб тут знайти солодощі спокою (М. Зеров); Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Словник Б. Грінченка). — Пор. задово́лення.
Словник синонімів української мови