ранковий

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. ранковий — ранко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ранковий — [ранковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. ранковий — -а, -е. Прикм. до ранок 1). || Який буває ранком, власт. ранкові. || Признач. для використання ранком (про одяг). || Який відбувається, здійснюється ранком і т. ін. || Який діє, курсує ранком. || Який подають, уживають і т. ін. ранком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ранковий — РАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ра́нок 1. Тільки що почало на світ благословиться, тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький); Ранкова зоря застала Петрова далеко в степу (І.  Словник української мови у 20 томах
5. ранковий — РАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ра́нок 1. Тільки що почало на світ благословиться, тихий ранковий блиск освітив печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293); Ранкова зоря застала Петрова далеко в степу (Ряб.  Словник української мови в 11 томах
6. ранковий — Ранковий, -а, -е Утренній. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188. Нате вам крикливиці: вечірні, полувелірні, полуночнії, світові і ранкові. Чуб. I. 141.  Словник української мови Грінченка