1. Словник синонімів української мови

ранковий

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранковий — ранко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ранковий — [ранковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. ранковий — -а, -е. Прикм. до ранок 1). || Який буває ранком, власт. ранкові. || Признач. для використання ранком (про одяг). || Який відбувається, здійснюється ранком і т. ін. || Який діє, курсує ранком. || Який подають, уживають і т. ін. ранком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ранковий — РАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ра́нок 1. Тільки що почало на світ благословиться, тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький); Ранкова зоря застала Петрова далеко в степу (І. Словник української мови у 20 томах
  5. ранковий — РАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ра́нок 1. Тільки що почало на світ благословиться, тихий ранковий блиск освітив печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293); Ранкова зоря застала Петрова далеко в степу (Ряб. Словник української мови в 11 томах
  6. ранковий — Ранковий, -а, -е Утренній. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188. Нате вам крикливиці: вечірні, полувелірні, полуночнії, світові і ранкові. Чуб. I. 141. Словник української мови Грінченка