1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ранковий

ранко́вий

-а, -е.

Прикм. до ранок 1).

|| Який буває ранком, власт. ранкові.

|| Признач. для використання ранком (про одяг).

|| Який відбувається, здійснюється ранком і т. ін.

|| Який діє, курсує ранком.

|| Який подають, уживають і т. ін. ранком.

Ранковий синдром мед. — симптомокомплекс, що спостерігається при хронічному алкогольному гастриті; характеризується періодичним ранковим блюванням, перев. слизом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранковий — ранко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ранковий — [ранковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. ранковий — РАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ра́нок 1. Тільки що почало на світ благословиться, тихий ранковий блиск освітив печеру (І. Нечуй-Левицький); Ранкова зоря застала Петрова далеко в степу (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ранковий — РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. ранковий — РАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ра́нок 1. Тільки що почало на світ благословиться, тихий ранковий блиск освітив печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293); Ранкова зоря застала Петрова далеко в степу (Ряб. Словник української мови в 11 томах
  6. ранковий — Ранковий, -а, -е Утренній. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188. Нате вам крикливиці: вечірні, полувелірні, полуночнії, світові і ранкові. Чуб. I. 141. Словник української мови Грінченка