ревнивий

СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. рідше, РВІ́ЙНИЙ підсил. рідше, УПА́ДЛИВИЙ діал., ПАДКОВИ́ТИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ЗАГА́РЛИВИЙ діал., СТАРЛИ́ВИЙ діал., СТАРОВЛИ́ВИЙ діал.; СКРУПУЛЬО́ЗНИЙ, ПЕДАНТИ́ЧНИЙ (який дотримується особливої точності, дуже чіткий у детальному опрацюванні чогось). Він змалку старанний в роботі, він знав ремесло (М. Упеник); Дівчата тямущі, ретельні, стрижка (овець) йде добре (І. Багмут); — Будеш старатися, будеш сумлінним — ніхто тебе в нас не покривдить, — обіцяла тим часом Ганна Остапівна (О. Гончар); Був він господар дбайливий, а вдачі тихої та поміркованої (Ю. Смолич); Не так-то й стара (Мотря).., а що роботяща, що запопадлива — то й сказати трудно (М. Коцюбинський); Діти ходили до школи, обоє були дуже пильні і чемні (С. Ковалів); У роботі Дорощук був справний. Він перший з понтонників оголосив себе ударником (О. Донченко); Невтомний робітник, він був при тім і солідний, незвичайно совісний робітник (І. Франко); Батько — добросовісний чиновник духовної консисторії (І. Ле); (Дзвонариха:) Славна в мене, Дмитре, дочка: і хороша, і моторна, і упадлива (М. Старицький); Загарливий до роботи (Словник Б. Грінченка); Уже закінчила роботу друга зміна, а Штарков і Осокін усе ще ходили по шахті. "Ох і скрупульозна людина!" — лютував Осокін (Д. Ткач). — Пор. посидю́чий.

Значення в інших словниках

1. ревнивий — ревни́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ревнивий — Який ревнує, ЯК ІМ. ревнивець; (до щастя інших) ЗАЗДРИЙ; КН. ревний.  Словник синонімів Караванського
3. ревнивий — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
4. ревнивий — -а, -е. 1》 Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. || Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними. 2》 розм., рідко. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому-небудь. || Який виражає заздрість до успіхів іншої людини. 3》 книжн., рідко. Дуже старанний, ретельний, завзятий; ревний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ревнивий — РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. – То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. – Дуже! – з почуттям і посміхом говорить молодиця (М.  Словник української мови у 20 томах
6. ревнивий — РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. — То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. — Дуже! — з почуттям і посміхом говорить молодиця (Стельмах, І, 1962, 482); Вона не належить до тих ревнивих жінок, що на вечірках...  Словник української мови в 11 томах
7. ревнивий — Ревнивий, -а, -е Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691.  Словник української мови Грінченка