Який ревнує, ЯК ІМ. ревнивець; (до щастя інших) ЗАЗДРИЙ; КН. ревний.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
ревнивий —
ревни́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
ревнивий —
див. заздрісний
Словник синонімів Вусика
ревнивий —
-а, -е. 1》 Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. || Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними. 2》 розм., рідко. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому-небудь. || Який виражає заздрість до успіхів іншої людини. 3》 книжн., рідко. Дуже старанний, ретельний, завзятий; ревний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ревнивий —
РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. – То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. – Дуже! – з почуттям і посміхом говорить молодиця (М.
Словник української мови у 20 томах
ревнивий —
СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
ревнивий —
РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. — То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. — Дуже! — з почуттям і посміхом говорить молодиця (Стельмах, І, 1962, 482); Вона не належить до тих ревнивих жінок, що на вечірках...
Словник української мови в 11 томах
ревнивий —
Ревнивий, -а, -е Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691.
Словник української мови Грінченка