розблиск

БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її (Наталі) очах (Т. Масенко); — Як у казці! — нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). — Пор. 1. ві́дблиск.

Значення в інших словниках

1. розблиск — ро́зблиск іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розблиск — -у, ч., рідко. Те саме, що блиск 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розблиск — РО́ЗБЛИСК, у, ч. Те саме, що блиск 1. Розвеселися розблиском, весняне, ти, небо красне! (Уляна Кравченко); – В кровавім розблиску огнів виднілися .. безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. розблиск — РО́ЗБЛИСК, у, ч., рідко. Те саме, що блиск 1. Розвеселися розблиском, весняне, ти, небо красне! (У. Кравч., Вибр., 1958, 36); — В кровавім розблиску огнів виднілися.. безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (Фр., VI, 1951, 62).  Словник української мови в 11 томах