роззявкуватий

НЕУВА́ЖНИЙ (який не відзначається уважністю, не вміє зосереджуватися на чому-небудь), НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше, РОЗЗЯ́ВКУВА́ТИЙ розм. На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (І. Багмут); Розрізала (Ганна) собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, "ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!" (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. роззявкуватий — роззявкува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. роззявкуватий — див. неуважний  Словник синонімів Вусика
3. роззявкуватий — -а, -е, розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роззявкуватий — РОЗЗЯВКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний. Розрізала [Ганна] собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, “ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!” (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах
5. роззявкуватий — РОЗЗЯВКУВА́ТИЙ, а, е., розм. Позбавлений спритності, незграбний, неуважний. Розрізала [Ганна] собі пальця. Марта Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, «ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!» (Коз., Сальвія, 1959, 136).  Словник української мови в 11 томах
6. роззявкуватий — Роззявкуватий, -а, -е Разиня, невнимательный. Мужик роззявкуватий. Черк. у.  Словник української мови Грінченка